ІТішник зі Львову рятує безпритульних тварин

0
684

Наші вчинки завжди говорять голосніше наших слів. І це саме той випадок. Переглядаючи його профіль в соціальних мережах, складно уявити, що перед вами ІТ- фахівець. Сотні тварин і закликів про допомогу. Залишені на вірну смерть знаходять порятунок завдяки пану Ігорю. Він звичайна людина, що в такий спосіб демонструє свою громадянську позицію – рятуючи і даючи друге життя безпритульним тваринам.

Сьогодні в Україні немає чіткої статистики по кількості безпритульних тварин, але наша країна займає лідируючу позицію по їх кількості. Про причини та як це змінити я поспілкувалась з Ігорем Сайко. Особисто я вже давно читаю його дописи в соціальній мережі. Складно залишитись байдужим, коли бачиш таке бажання врятувати кожне життя. Була історія і про врятованого коня, і про цуциків, що хтось «турботливо» залишив помирати в коробці на вокзалі, відразу після народження. І сотні інших історій про життя і боротьбу. Просто прочитайте історію про Ігоря Сайко. Львів’янина, волонтера та зоозахисника.

«У мене було звичайне дитинство. Ніяких дитячих травм пов’язаних з тваринами, що стали б причиною сьогоднішньої моєї діяльності. Просто в один момент виникла потреба, як у багатьох із змінами, що виникли в суспільстві, допомагати. Це був довгий шлях. Дитячі будинки, допомога переселенцям, діти з особливими потребами. Одного дня діти принесли цуцика в зав’язаному пакеті. Його викинули в трясовину. Звичайно, його чекала вірна смерть. Саме тоді я зрозумів скільки гине таких невинних і безпорадних. Це і стало початком.

 Безпритульні тварини – це ті, що народились на вулиці або загубились. Одноразово вирішити цю проблему неможливо. Навіть будівництво притулків не врятує ситуацію. Тому що побудують на 500 тварин – заповниться дуже швидко, треба будувати більший. Я розглядаю притулок, як тимчасове вирішення питання. А мені б хотілось більш глобального підходу.

Необхідно змінювати законодавство та свідомість людей.

Біда в тому, що багатьох дорослих виховували в розумінні, що собаку чи кота можна «копнути» чи викинути. Ціле покоління було так виховане. Не було розуміння цінності життя тварини. Тому і маємо сьогодні таку ситуацію.

До наших тварин часто приходять вихователі з дитячих садочків з дітьми або школярі.

Нещодавно навідувались діти з однієї з львівських шкіл. Вони привезли гостинці тваринам. Ми відразу не відкривали пакунки. Діти награвшись з тваринами поїхали. Вже увечері розбираючи подарунки від дітей, поряд з кілограмовими пакунками,  я помітив маленькі торбинки із кормом. На кожній дитячим почерком написано, що то є корм для собак. Тобто, діти купували самостійно, можливо навіть, на власні кишенькові гроші. Це дуже зворушливо. Саме в такі хвилини розумієш, що все не дарма. І що діти ростуть у нас чуйні з правильними цінностями.

З одного боку рутина – нагодувати сорок собак. З іншого – саме ті торбинки, що діти так турботливо принесли  дуже тішать. Ті сто грам корму можуть врятувати життя безпритульній  тварині. Я до того, що допомогти може кожен.

Мій ідеальний світ – це черга за безпритульними тваринами. На вулицях не має безпритульних котів і собак.

Я спілкуюсь з волонтерами з Німеччини та Польщі. Там дійсно люди чекають, щоб взяти з притулку тварину, мотивуючи тим, що бажають врятувати життя беззахисним тваринам. В Європі це частина культури. Ми дуже повільно але йдемо до цього.

Про плани на наступний рік можна говорити багато. Мої плани банальні. Перезимувати. Обігріти приміщення з тваринами. Сьогодні найактуальніша потреба – чоловічі руки. Після роботи я все облаштовую тут сам.

Я ІТішник, але доводиться бути і електриком, і столяром, щоб облаштувати для безпритульних тварин тимчасову домівку.

Без підтримки родини вся ця діяльність з порятунку тварин була б неможлива.

Я безмежно вдячний, що розуміють і до цих пір не вигнали з хати (сміється).

Хороших і чуйних людей в країні дуже багато. І я вдячний за підтримку. Волонтерство – це завжди об’єднання свідомих людей заради спільної мети.

Наша спільна мета – друге життя для безпритульних тварин.»

#Тетяна Люлька

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ