Три ключові моменти, коли українська мова була на межі знищення

0
624

Сьогодні відзначається День украї́нської писемності та мови. Мови, яка зазнала значних цькувань та заборон. Її називали малоросійською та не визнавали самостійною. Нагадуємо, через що довелося пройти українській мові у вигляді трьох основних пунктів.

Валуєвський циркуляр, 1863 рік. Представники Російської імперії боялися україномовних осіб, підозрюючи їх у сепаратизмі та антицарських настроях. Як результат – російський державний діяч граф Петро Валуєв звернувся до цензурних комітетів з пропозицією заборонити видання книг, що написані «малоросійською» мовою, серед яких релігійна та навчальна література. Як було написано у тексті циркуляру: «ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може, і що наріччя їх, вживане простолюдом, є ні чим іншим, як російською мовою, лише зіпсованою впливом Польщі; що загальноросійська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша, ніж те наріччя, яке вигадують для них деякі малороси, і особливо поляки, — так звана українська мова».

Емський указ, розпорядження російського імператора Олександра II, 1876 рік. Цей документ був спрямований добити усе українське, що залишилося, а насамперед – мистецтво. Якщо Валуєвський циркуляр зачіпав лише сфери науки та релігії у книгодрукуванні, то новий указ забороняв будь-які книги українською мовою та публічні виступи – серед яких концерти, театральні постановки, церковні обряди. У молодших класах не викладалася українська мова, а український рух у Наддніпрянщині зазнав тяжких часів та навіть тимчасово дезорганізувався.

У документі було вказано, що українською мовою можна видавати історичні пам’ятки та художні книги, але висувалися жорсткі умови по змісту та орфографії, що повинна бути схожою на російську. До того ж, необхідно було пройти цензурування та отримати попередній дозвіл, що робило книговидання майже неможливим.

Телеграма Сталіна, 1933 рік.   Сталін розпочав масове зросійщення у рамках СРСР, яке назвав запереченням українізації. Усе почалося з телеграми за підписом генсека та тодішнього голови Ради народних комісарів В’ячеслава Молотова. «Українізація може бути на руку тим 106 буржуазно-націоналістичним елементам, які, будучи вигнані з України  як шкідливі елементи, проникають в українізовані райони і ведуть там розкладницьку роботу», – йшлося у повідомленні. Після отримання телеграми, українські місцеві органи районів зобов’язалися перекласти всі українізовані газети, книги і видання російською, а до осені 1933-го підготувати перехід шкіл до викладання російською.  З бібліотек вилучили твори української науки та літератури, заборонили українські п’єси. Після 1933-го почалася «велика чистка» – репресії видатних українських діячів під прапором «боротьби проти націоналізму».

3 листопада 1937 року на честь «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» були розстріляні Лесь Курбас, Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий

Зображення: umoloda.kiev.ua

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ