Про ефективну реакцію на кризу, або як вийти з неї переможцем

0
308

Імпровізація не раз допомагала ведучому та шоумену Сергію Велічанському вийти переможцем зі складних ситуацій. Ба навіть більше – будь-які стресові ситуації він вважає подарунком та можливістю для подальшого розвитку. Кожного разу, виходячи імпровізувати на сцену, він не знає, чим закінчиться вистава. Шоумен просто робить крок, розуміючи, що відступати нікуди.

Сергій Велічанський впевнений, що принципи імпровізації допоможуть подолати сьогоднішню кризу.

В імпровізації є правила, що допомагають декільком особам створити сюжет, не перетворюючи його на хаос. І все це без сценарію та репетицій.

Тобто, усі вхідні дані приймаються без заперечень, навіть якщо вони «важкі», «незручні» та «незнайомі». Це тренує креативні м’язи знаходити вихід там, де його не бачать інші. Для цього у імпровізаторів існують свої лайфхаки та формули.

Є важливе правило «так, і». Правило прийняття та розвитку.

Прийняття не означає згоду, або симпатію. Це лише констатація факту чогось, що вже сталося. На сцені, наприклад, все що відбувається, повинно мати пояснення для глядачів. Подобається воно тобі чи ні – немає різниці. Головне – це прийняття.

За роки занять, я побачив, що люди звикли заперечувати факти, які їм не подобаються. З такою установкою, вони виходять імпровізувати та руйнують сюжет. Тягнуть ковдру на себе, заважають розвитку нового.

Ми звернемось до Стівена Кові та його «7 навичок ефективних людей», де автор гарно розклав теорію «Кола Турбот» й «Кола Впливу». Існують речі, що впливають на нас, над якими ми не маємо влади: місце народження, економіка країни, всесвітня криза, пандемія. Карантин змінив все навколо нас та перегорнув життя. Це ті вхідні дані, з якими нам треба впоратися.

Тепер про розвиток. Імпровізатор вчиться знаходити розвиток будь-яких вхідних даних. Або навіть вважає, що уся нова інформація – це подарунок. Його можна й треба переробити в цукерку. Логіка проста, якщо ці вхідні дані вже трапилися, то це треба прийняти  (не змиритися, а прийняти). Тоді й виникне питання «Що далі?». Це і є розвиток. Усі кроки в контексті нових «вхідних» – це продовження сюжету.

Ми опинилися в ситуації, коли прибуткова сторона життя зазнала критичного впливу та стала вельми обмеженою. Ми опинилися перед запитанням «Що далі?».

В житті я проходив через велику кількість криз. Останнє серйозне випробування було у 2008-2009 роки. Саме тоді і народився мій великий проєкт IMPROV CLUB. Я зрозумів, що криза – обставини, які перетворюються у проблему або у можливість.

Проблема не в ситуації, а в нашій на неї реакції.  Чим довше ми не сприйматимемо нову реальність, тим більше шансів на те, що вона перетвориться у проблему із наслідками. І тут йдеться не про ігнорування реальності, а про її тверезе прийняття.

Ось так ця реакція виглядає в реальному житті:

Я попав у ситуацію, коли майже усі мої офлайн-проєкти зазнали нищівних змін,  опинився у стані «нової реальності». «Так, і» або прийняття та розвиток – це вже сталий алгоритм в моїй голові, тому:

Я зрозумів, що так як було, вже не буде! Індустрія освітніх та розважальних проєктів вже змінилася.  Якою вона буде, мені також не зрозуміло. Так само, як у 2008-2009 роках. Але тоді це була тільки економічна криза. Сьогодні їх три: економічна, політична та пандемія. Це «так».

«…і» – це аналіз ресурсів. Розуміючи, що так як було вже не буде, починаєш шукати нові шляхи. Це цікаво, бо мозок звик працювати із знайомими шляхами, методами та інструментами. Коли розумієш, що відступати нікуди, мозок мобілізується і починає генерувати креатив.  Застосування та виклики у кожного різні. Комусь потрібно вирішувати завдання для утримування своїх підлеглих, у когось оренда та кредити, у  когось родина, яку треба годувати. Виклики різні – алгоритм один: «так, і».

Наступний закон імпровізації: «Якщо не знаєш, що робити, роби те, що знаєш». І я взявся. Часу багато, інтернет є, цікаві обізнані друзі у «Фейсбуці» є тому я почав спочатку проводити опитування у різних напрямках. Я почав створювати ефект синергії, де будь яка ідея, або думка ззовні вартує прийняття та міркування. Саме вона будується на сцені у імпровізаторів у вигляді конструктивного сюжету.
В житті ефективність не вимірюється оплесками, але ми знаємо, яка оцінка нам потрібна – бізнес, адаптований під нові умови.

Повернуся до своєї ситуації. Почавши опитування, я розумів, що більшість відповідей будуть шаблонні, як і в будь-якому мозковому штурмі. Там завжди треба приймати усі відповіді та через деякий час проявиться щось цікаве. На одне запитання я отримав більш ніж 20 відповідей і тільки одна з них підказала нешаблонний шлях. Я зосередився на ній і вже почав отримувати перший прибуток. Та треба було виглядати неосвіченим для більшості дописувачів, які дивувалися простим запитанням.  Щоб знайти відповідь для себе.

Аналіз можливостей – це те, що я зробив у якості першого кроку. Як у своїх моновиставах, коли я отримую вхідні дані від глядачів, я не знаю як із цього усього створю сюжет. Чи буде він смішним або просто цікавим. Я роблю перший крок і історія починає з’являтися.

Я зробив ще одне запитання у «Фейсбуці» і знову отримав не ті відповіді, які б підійшли моїм потребам. Але одна з них була цікавою. Я дослідив її та знайшов в інтернеті унікальний варіант, який не пропонував ніхто. Все це завдяки навичці «не блокувати» та закону «так, і». Не знаю, чи це фінал. Я просто рухаюсь.

До речі, саме тому, що замість першого кроку, люди забігають вперед, вони впадають в ступор. Вони думають про речі із «Кола Турбот» замість того, щоб сконцентруватись на «Колі Впливу»! Ступор паралізує та унеможливлює подальший розвиток цікавого сюжету. Правда навіть тут імпровізатору допомагає ще одне правило: «Якщо гальмуєш, принаймні роби це красиво!» і сконцентруйся знову на першому кроці.

Отже, який твій перший крок?

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ