Не Жаданом єдиним: сучасні українські письменники на будь-який смак

0
1055

Обговорюючи сучасну українську літературу, я стикаюся із двома розповсюдженими позиціями:
– вона провінційна, неактуальна та розповідає тільки про життя селян.
– українських авторів треба читати для підтримки культури й мови, але їхні твори уступають зарубіжним.

Так, шкільна програма з укрліту заповнена творами на сільську тематику. Але часи тих книжок давно пройшли. Сучасні письменники працюють у різних жанрах – від детективів до фантастики, від казок до поезії. Не забувають і про історичну тематику. Наш посил – нова українська література аж ніяк не одноманітна, і цей матеріал спробує це довести. А те, наскільки вона якісна, кожен зможе оцінити сам.
Коли відкриє сучасних письменників.

35-річний Макс Кідрук з Рівненщини навряд чи комусь здасться нудним. У минулому колумніст журналу XXL та мандрівник. Він побував у Танзанії, Перу, Анголі, Намібії й описав це у публіцистичних романах. Зараз же пише фантастичні трилери.  І має на це моральне право – за освітою він інженер-енергетик.

Що почитати: У романі «Не озирайся і мовчи» розповідається про дивне місце, де можна сховатися від реальності. Час там ніби застиг. Воно стає у пригоді 14-річному хлопчику Марку, якого травлять у школі. Він не може переносити постійної безпричинної жорстокості однокласників, тому погоджується сховатися від проблем у загадковому порталі. Та може там ховаються речі страшніші за шкільних хуліганів?

Лариса Денисенко у свої  46 років зробила немало – побудувала вдалу адвокатську кар’єру, попрацювала радіоведучою на «Громадському», телеведучою на «1+1», написала 11 романів та 6 дитячих книжок. І це при тому, що українську вона опанувала у 23 роки, коли влаштувалася працювати в Міністерстві юстиції. До того моменту говорила російською.

Що почитати: «Танці в масках» розповідає про ті образи, які ми приміряємо кожного дня. За сюжетом, корінна мешканка Сеулу починає стежити за українською дівчиною, що знаходиться в депресії. Вона втратила власне Я. До чого ж призведе знайомство кореянки та українки? Як свідчить напис на традиційній корейській масці: «І починався святий танець, де в кожної маски була своя роль. Потім маски спалювали, і люди вірили, що всі нещастя зникли разом із димом».

56-річний Павло Вольвач мешкає у Києві але у творах зазвичай звертається до рідного Запоріжжя. Заводське місто залишили відбиток на особистості письменника, бо до перших публікацій він перепробував велику кількість спеціальностей: ливарник, сантехник, слюсар, продавець. Образ життя людини-перекатиполя й описаний у його романах. Уявіть, кримінальні 1990-ті, безробіття, індустріальні пейзажі Запоріжжя. Як розповідає сам письменник: «школа, завод, вечірня школа. Потім служба в армії, в саперному батальйоні і вузлі зв’язку. Після служби — знову робота, заводи, прохідні, якісь „шарашки“, чи то пак, кооперативи і приватні підприємства, які тоді якраз входили в силу. Паралельно тривало життя вулиць».

Що почитати: «Сни неофіта» – це рясніючий образ світлого майбутнього. Переїзд до столиці, творче визнання. Одним словом, нове житя. Але це лише сни – у реальності ж головного героя оточують грабіжники, нечесні політики та зневірені товпи, що існують на уламках СРСР.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ