Наталія Микольська: Експортна стратегія – дороговказ для уряду і бізнесу

0
894
Наталія Микольська, Торговий представник України

За всі 26 років незалежності в Україні не було Експортної стратегії, як і системи підтримки та розвитку експорту. Тому розробка та затвердження такого документу не просто назріли, а стали вкрай необхідними для просування українського експорту на світові ринки та зміцнення економіки держави.

Минулого року було розпочато створення Експортної стратегії України за участі близько 300 представників влади, асоціацій, підприємств та наукових установ, адже запит на зміни у міжнародній торгівлі та розвитку експорту має йти «знизу – догори». Ми провели дві Національні консультації, під час яких в режимі «мозкового штурму» учасники розробляли бачення та цілі Експортної стратегії, План дій та відбирали сектори.

Також, до створення Дорожньої карти, як частини Експортної стратегії, було залучено Головну команду експертів — представників уряду, бізнес-асоціацій, академічного кола. Вони на волонтерських засадах детальніше працювали з Планом дій, та, власне, з самим документом. Розробка Експортної стратегії стала практичною реалізацією інклюзивного підходу Міжнародного торговельного центру (International Trade Center), який розробляв експортні стратегії для більше ніж 50 країн світу. І, звичайно, проект реалізувався завдяки підтримці «Програми лідерства, сприяння експорту, залучення інвестицій та розвитку».

Для чого потрібна Експортна стратегія?

Експорт вимагає чіткої взаємодії всіх учасників ринку — як державних інституцій, так і бізнесу. Така співпраця має на меті створення сприятливих умов для підприємницької діяльності, надходження інвестицій, доступ на нові ринки та захист наших експортерів на існуючих ринках. І саме в цьому напрямку бракує стратегічного планування.

Ситуація в країні змінилась, тому формула «традиційні товари — на традиційні ринки» вже не працює. На український експорт значною мірою вплинула торговельна агресія Росії — створені штучні обмеження для українських виробників, заборонено транзит територією Росії, через яку проходило 90% експорту в Казахстан та Киргизстан.

Стратегічне планування також варто застосовувати для товарної диверсифікації. 65% експорту припадає на агросектор та металургію, які є надзвичайно чутливими до зміни цін на світових ринках. Тому важливо диверсифікувати експорт з урахуванням наявних ресурсів та можливостей. Це одне із завдань Експортної стратегії, яка власне і пропонує найбільш ефективний спосіб використання таких можливостей.

Під час створення Дорожньої карти було визначено перспективні сектори економіки для розробки секторальних експортних стратегій та подальшого просування продукції цих галузей на зовнішніх ринках. Мова йде про сектори, які здатні сприяти інноваціям, модернізації й створенню високої доданої вартості, сектори з потенціалом розвитку малого і середнього підприємництва (МСП) та високим попитом на світових ринках.

Зокрема, залучення інвестицій та інновацій потребують авіаційна промисловість і важке машинобудування. Інформаційно-комунікаційні технології й сектор харчової промисловості повинні використовувати існуючі можливості на зовнішніх ринках та інтегруватись у вищі ланки глобальних ланцюгів доданої вартості. Є ще креативні індустрії й сектор туризму, які потребують комплексної інституційної підтримки, спрямованої на їхній розвиток з метою досягнення конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.

Для пріоритетних секторів буде розроблено секторальні стратегії, зазвичай із залученням бізнесу. Для прикладу, бізнес-асоціації сектору інформаційно-комунікаційних технологій і харчової промисловості незабаром почнуть працювати над секторальними стратегіями.

Хочу наголосити, що Експортна стратегія — не статичний проект, вона розвиватиметься та реагуватиме на зміни і виклики в міжнародній торгівлі. Документ дозволить бізнесу стати стійкішим та використовувати цей дороговказ для формування експортної політики.

Український експорт — який він?

Географія українського експорту з часів російської агресії почала змінюватись, змінюється і його структура, оскільки все більше уваги приділяється товарам з доданою вартістю. За підсумками січня-липня 2017 року експорт товарів українського виробництва порівняно з показниками минулорічного періоду збільшився на 4,3 млрд дол. (або на 22,1%) і склав 23,9 млрд дол. Незважаючи на те, що структура експорту України переважно сировинна, –  розвивається й експорт продукції з більшою доданою вартістю.

Ми бачимо стабільне й системне зростання українського експорту до країн ЄС – це тепер основний торговельний партнер України. Частка експорту за 7 місяців 2017 року до ЄС зросла до 40,0% проти 38,8% до відповідного періоду минулого року. А експорт товарів з України до країн ЄС за 7 місяців 2017 року збільшився на 2,0 млрд дол. (або на 25,9%) і склав 9,5 млрд дол.

Ще одним досягненням стало те, що з 1 серпня 2017 року запрацювала Угода про вільну торгівлю між Україною та Канадою. І хоча зараз говорити про конкретні цифри протягом часу дії угоди зарано, очевидним є її майбутній ефект для диверсифікації українського експорту та зміцнення економіки держави.

Завдяки відкриттю нових ринків, укладанню угод про вільну торгівлю, українські експортери відкривають для себе нові можливості. Українські масло та меблі стають популярними серед європейських споживачів, соняшникова олія з’являється на ринках Азії, снігоходи — в Канаді. Українського стає більше в світі!

При цьому йдеться не лише про сировинні товари. Наприклад, у Топ-5 українського експорту до ЄС входять автомобільні запчастини, електронагрівачі, молочні продукти. У 2017 році Україна переможними темпами наростила експорт вершкового масла до країн ЄС, ставши другою після Нової Зеландії країною-постачальником цього продукту.

Українські дизайнери продають свою продукцію в понад 40 країн світу і ми всі розуміємо, що вона не може конкурувати тільки за рахунок ціни. Щоб залучити покупця в цьому секторі, треба запропонувати щось унікальне, і в Україні є успішні приклади такого експорту.

Присутність України у глобальній виробничій мережі істотно зросла за останні десять років, але все ще залишається недостатньою. Для активного включення до глобальних ланцюгів доданої вартості необхідно змінити товарну структуру українського експорту й перейти на виробництво середньо- та високотехнологічної продукції. Важливо розвивати експорт послуг інформаційно-комунікаційних технологій, які є рушійною силою для інновацій та створення доданої вартості. Цей сектор є пріоритетним в Експортній стратегії, проте йому поки що приділяється недостатньо уваги.

Вже сьогодні Україна почала активніше відстоювати свої торговельні інтереси, використовуючи один із механізмів врегулювання суперечок у рамках СОТ. Наразі Україна задіяна у розгляді п’яти суперечок з РФ, у трьох з яких є позивачем. Планується, що в подальшому буде забезпечена постійна представленість України у роботі органів СОТ та будуть визначені напрямки подальшого розвитку.

Щоб допомогти українським експортерам вийти на іноземні ринки було створено Офіс з просування експорту, одним із завдань якого є промоція українських товарів та послуг за кордоном та допомога в налагодженні співробітництва і партнерства між українським та іноземним бізнесом. Офіс надає допомогу за сімома напрямками: інформація та аналітика, експортний консалтинг, освітня платформа, бізнес-можливості, міжнародні державні закупівлі, B2G-майданчик та платформа SheExports. В майбутньому на базі Офісу буде створено повнофункціональну інституцію з підтримки та просування експорту.

Україна сьогодні недостатньо використовує потенціал зовнішньої торгівлі з такими країнами, як Канада, Китай, Франція, Німеччина, Ірландія, Японія, Швеція, Швейцарія, Велика Британія і США, тому тут є над чим працювати.

Що чекає експортерів?

Використання можливостей виходу на нові ринки — нелегка справа. Щоб допомогти бізнесу правильно оцінювати свої ресурси та можливості, працює Офіс з просування експорту. Компанія не може так просто захотіти й почати експортувати свою продукцію. Вона має відповідати певним вимогам, пройти сертифікацію. Це важкий і болісний процес, але одночасно — змога перейти на новий, вищий рівень конкуренції. Багато підприємців використовують перехід на європейські стандарти якості для виходу на інші ринки, де вони визнаються, — наприклад, у Китай.

Важливим кроком для розвитку українського експорту стане приєднання України до Регіональної Конвенція про пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження (Пан-Євро-Мед), яка відкриває додаткові можливості українським експортерам. Мова йде про принцип «те, що твоє, є моїм, а моє — твоїм». Це означає, що країни-учасниці Конвенції можуть використовувати матеріали і сировину одна одної без втрати преференційного статусу походження (принцип двосторонньої та діагональної кумуляції).

Не варто забувати й про переваги генералізованої системи преференцій із США, що відкриває можливість безмитного ввезення на територію США понад 3800 видів товарів з України.

З 1 жовтня цього року вступили в дію додаткові торговельні преференції ЄС для певних груп українських товарів. Також, сподіваємось на завершення найближчим часом переговорів про створення зон вільної торгівлі України з Ізраїлем та Туреччиною — ринків у фокусі, згідно з Експортною стратегією.

Загалом використання угод про вільну торгівлю, а їх в України 16 (із 45 країнами), має низку переваг. Це доступ до внутрішнього ринку з великою кількістю споживачів, усунення нетарифних бар’єрів, можливість для підприємств приймати участь у державних закупівлях країни, а іноземним інвесторам зі Сходу та Азії розглядати Україну для розміщення виробництва та планами експортувати в ЄС.

Яка має бути активність бізнесу?

Не секрет, що державні інституції не спроможні самостійно відстоювати інтереси бізнесу на міжнародній арені, тому він повинен активно брати участь у процесі формування переговорної позиції України в рамках врегулювання торгових суперечок у Світовій організації торгівлі.

Також від бізнесу потрібна чітка, узгоджена позиція щодо захисту інтересів національного виробника. За допомогою бізнесу можна визначити групи «чутливих» товарів та вжити щодо них захисні заходи – ввести митні ставки, ліцензувати імпорт певних груп товарів, надати експортні субсидії для перспективних секторів та підприємств.

Без активної участі бізнесу у формуванні експортної політики та запиту на економічні реформи — змін не буде. Наприклад, у Румунії запит на експортну стратегію сформував власне бізнес. Щодо України, то, наприклад, Українська асоціація підприємств легкої промисловості вже ініціювала розробку секторальної стратегії.

Що буде після Експортної стратегії?

Ми очікуємо, що Кабінет Міністрів України найближчим часом затвердить Експортну стратегію, й будемо рухатись далі. Вона спрямує зусилля органів влади на усуненні перешкод для успішного експорту та розвитку торгівлі з ринками у фокусі (обрано 20 перспективних ринків + 28 країн ЄС). Після цього будуть розроблені стратегії для кожного перспективного сектору, крос-секторальні стратегії, що визначені в Дорожній карті, та регіональні стратегії.

На завершальному етапі треба сформувати консолідовану Експортну стратегію України –  вона об’єднає Дорожню карту, регіональні, крос-секторальні й секторальні стратегії в один документ.

Проте ми, не чекаючи офіційного затвердження Плану дій Дорожньої карти, вже впроваджуємо деякі ініціативи, зокрема працюємо над налагодженням роботи Ради з міжнародної торгівлі при Кабінеті Міністрів України, яка стане майданчиком для діалогу бізнесу та уряду, а також Експортно-кредитного агентства. Крім того, розробляємо експортний веб-портал, де буде розміщена необхідна інформація для бізнесу про зовнішні ринки та умови виходу на них.

Ми всі розуміємо, що розробка комплексного документу — це лише початок. Набагато важливіше завдання — швидке й чітке впровадження. Імплементація потребуватиме злагодженої роботи не лише міністерства, а й інших учасників — від центральних органів виконавчої влади до бізнес-асоціацій.

На даний момент стоїть важливе завдання — зробити сприяння експорту постійною, послідовною та комплексною політикою. Якщо ми хочемо, щоб Експортна стратегія працювала на нас, нам самим варто спочатку попрацювати на неї. Держава та бізнес мають будувати систему підтримки експорту спільно, оскільки він формує 50% ВВП країни та безпосередньо впливає на економічне зростання!

Мисли стратегічно та #експортуй українське!

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ