Доглядальники в Італії – вирок для українців?

0
1208

Сьогодні для більшості українців Італійська Республіка асоціюється з трудовою міграцією. І дійсно, більше половини посвідок на проживання у цій країні українським громадянам було видано у зв’язку з працевлаштуванням. У чому причина такого масового виїзду українських робітників за кордон, ким вони працюють, що можуть запропонувати, а також чи варто обмежуватися сферою персональних та хатніх послуг, – про все це ми поговоримо у сьогоднішньому матеріалі.

Оперуватимемо фактами, тож для початку – статистика. Станом на початок 2017 року в Італії офіційну посвідку на проживання отримало 234 066 українців, з них 55% – у зв’язку з працевлаштуванням. Українці визнані однією з найпрацьовитіших іноземних громад в Італії. Рівень зайнятості серед наших співвітчизників складає 63,8% осіб працездатного віку, в той час, як загальний показник для всіх іноземців з-поза меж ЄС становить 57,8%.  

Водночас не можна говорити, що в Італію виїхали «одні лише ледарі, які не хочуть нічого змінювати в Україні» або ж «самі роботяги». Виявляється, рівень зайнятості в Україні не сильно відстає від зайнятості українців у Італії – у себе на Батьківщині за той самий період до роботи залучено 63,3% працездатних осіб, що на 0,5% менше за іноземні показники.

Усе в дім

Чим же Італія приваблює українців? Перш за все, заробітною платою. 47% українців, які працюють в Італії, отримують зарплату від 800 до 1200€ щомісяця. Для порівняння, 49,6% українців у себе на Батьківщині отримують від 3200 до 6000 грн, тобто 104-194€ на місяць.

Але ж потрібно порівняти ще й витрати. У середньому, купівельна спроможність італійців та жителів Італії на 62% більша за купівельну спроможність в Україні. Ціни там удвічі, а то й утричі перевищують українські, однак це виправдано вищими зарплатами.

Таким чином українським заробітчанам в Італії значно вигідніше отримати ушестеро а то й увосьмеро вищу заробітну плату і витратити удвічі-утричі більше на проживання. Решту, як зазвичай і роблять українські заробітчани, відправляють на Батьківщину своїм родинами. Саме у такий спосіб в бюджет України пересланих трудовими мігрантами коштів надійшло більше, аніж держава витрачає на оборону (6% і 5% ВВП відповідно).

Портрет українського заробітчанина

Хто ж виїжджає працювати в Італію? За інформацією Міністерства праці і соціальної політики Італійської Республіки, середній вік українських заробітчан в Італії – 45 років. Водночас середній вік іноземних громад в Італії нижчий – 33 роки. Більшість українських заробітчан – це жінки старше 50 років, частка ж молоді серед українців в Італії становить менше 10%.

Чому так? Виявляється, що частка працюючих працездатних жінок в Україні на 10% нижча за частку чоловіків. При цьому після 49 років загальний рівень зайнятості в обох статей спадає на 15% з 78,1% у 40-49 років (найвищий показник зайнятості) до 62,7% у віці 50-59 років і до 14,5% після 60 років. От і виходить, що українським робітникам просто немає куди діватися, окрім як виїжджати на заробітки закордон.

Роботою не перебирають

Тепер розберімося, де і ким працюють українці в Італії. Як свідчать дані, переважна більшість українців залучена до роботи у секторі послуг. Так, мова йде про персональні та хатні послуги: догляд за дітьми, людьми похилого віку. Загалом у цю сферу залучено половину усіх зайнятих українців. 7,9% українських громадян в Італії працюють офіціантами, 7,1% залучено до сільського господарства, 4,1% – готельний бізнес, а ще 3,4% – на будівництві.

За даними Інституту соціальноекономічних досліджень CENSIS найпоширеніша робота для українок в Італії це доглядальниці. Однак, за офіційною статистичною інформацією від Посольства України в Італійській Республіці, кількість українців, які щороку приїжджають на заробітки, уже зменшується. Тільки за останній рік кількість посвідок у зв’язку з працевлаштуванням скоротилася на 6 000!

Але не варто забувати, що третина українців в Італії залишається проживати у країні на постійній основі. В середньому, після 10 років роботи в Італії, кожен третій український заробітчанин залишається тут на все життя. Здебільшого мова йде про змішані шлюби та возз’єднання сімей тих, кому вдалося розгорнути успішний бізнес в Італії.

Ризикнути і … відкрити власний бізнес

Ось ми і підійшли до найцікавішою частини статті. Чи багато тих, хто обрав не шлях доглядальниці чи працівника у сфері послуг, а вирішив відкрити власну справу в Італії? Загалом, за словами Посольства України в Італії, українська громада не дуже активна щодо приватного підприємництва. Тим не менше на сьогоднішній день в Італії існує більше 4 тисяч підприємств, заснованих українцями. Здебільшого ці підприємства працюють у сфері будівництва (29,8%), торгівлі та перевезень (28,4%) та ресторанно-готельних послуг (9,2%).

«Однією з основних перешкод для створення власної справи є відсутність стартового капіталу та слабкого законодавства. У зв’язку з цим, українці, як правило, займаються невеликими проектами, в основному, спрямованими на обслуговування української громади. Зокрема, це ресторани української кухні, перукарні, невеличкі магазини з українською продукцією, станції техобслуговування автомобілів тощо», – розповідають у Посольстві України в Італії.

У посольстві зазначають, що при наявності офіційного дозволу на працевлаштування, освіти та знання мови українці в Італії можуть реалізувати себе у будь-якій сфері. Наприклад, група компаній «Monolith» працює на території всього ЄС і лише в Італії має 32 магазини з етнічними продуктами українського походження. Іншим взірцем для українців може слугувати досвід нашого співвітчизника Андрія Злотка. Починавши звичайним мийником посуду, Андрій став чемпіоном Італії в одній із номінацій приготування піци. Згодом він відкрив у Римі власну піцерію, яка сьогодні користується популярністю серед італійців.

Так, Італія не є найпростішою країною для започаткування і ведення бізнесу, але існує ще, як мінімум 3998 прикладів успішного українського бізнесу в Італії. Усі ці люди ризикнули – і реалізували власну мрію. Сьогодні в Італії підростає нове покоління українців, вже більш економічно активних та налаштованих на самореалізацію. При належному знанні місцевого законодавства і наполегливості, без якої не обійдешся в жодній країні, у них є усі шанси проявити себе на місцевому ринку. Чому ж ми не помічаємо ці можливості?

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ