«Лише 10% людей почуваються щасливими на робочих місцях», — Анна Куценко

0
383

Анна Куценко, директорка Київського молодіжного центру, завжди виглядає мотивованою. На запитання, «чи вважаєте ви себе людиною, яка займається улюбленою справою?», вона відповідає однозначне «так!». На сьогодні своїм головним проектом Анна називає профорієнтацію — ознайомлення молоді із професіями таким чином, щоб кожна особа знайшла своє місце у житті. Під час нашої розмови керівниця КМЦ розповіла, як сама прийшла до посади, яку обіймає та обожнює, наскільки молоді люди працюють у неї в команді та поділилася думками з приводу того, у чому головні особливості сучасних школярів та студентів.

Сучасно молодь – яка вона?

Не така, якою була раніше. Хтось скаже, що менш активна, і це буде напівправдою. З одного боку, велика кількість молодих людей відвідує численні події і, як наслідок, перенасичується. У Києві постійні  різноманітні та різнотематичні заходи,  більшість з яких безкоштовні. Цей «калейдоскоп» втомлює. Велика кількість осіб реєструється на заходи і просто не приходить — вони не заплатили, тому нічого не втрачають. Почули щось новіше та цікавіше і все — інформація перезаписалася. Але з іншого боку, сьогоднішні студенти і випускники менше переймаються формальностями. Ми вже відійшли від теми, коли когось змушували брати учать у якихось заходах, відвідувати навчальні семінари, тренінги, щоб додатково отримувати бали. Не треба тягнути ту морквинку, у погоні за якою студенти захочуть отримати якесь соціальне схвалення.

Якщо раніше люди починали шукати себе на старших курсах університету, то зараз до нас приходять все більше школярів, 10-11 класи. Вони вже цікавляться роботою, хочуть навчитися чомусь новому і обирають майбутній фах усвідомлено. Плюс сьогодні молоді люди бажають бути дотичними до глобальних проблем. Їх не так сильно хвилює зарплатня та умови праці. Більше зважають на те, який вплив матиме робота в глобальному розумінні — в межах України, в межах усього світу. Чи зможуть вони подорожувати? Чи зможуть використовувати свою англійську, німецьку, французьку на практиці? Вони хочуть прийти додому і сказати «Мамо, тато, я працюю над великим проєктом, який вливає не лише на мене, а й на моїх друзів та молодь по всій Україні».

Якими глобальними процесами переймаються молоді люди?

У нашому центрі великим попитом користується правова просвіта. Молодь бажає не тільки знати про свої права та обов’язки, а й уміти використовувати їх на практиці. Бути в змозі захищати себе та відстоювати власні інтереси. Також модна екологічна просвіта. Підлітки особливо відчувають тренди. Якщо їхні друзі кажуть, що щось круто, то усі починають цікавитися. І результат вражає! Вже ніхто не бере пакети у магазині, ходять зі своїми чашками, а через лічені дні вже самі починають розповсюджувати інформацію про екологічну ситуацію у світі.

З якою проблемою до вас звертаються найчастіше?

Із проблемою вибору майбутньої професії. І тут ми працюємо з батьками, які досі впливають на те, ким хочуть бачити своїх дітей. Навіть мої друзі, які мають дітей-старшокласників, кажуть їм «ти повинен бути юристом, фінансистом, бо там точно знайдеш собі роботу – ніяких акторів, ніяких художників». Таким чином батьки витрачають не тільки власні гроші, а й мінімум 5 років з життя дитини. Це калічить. Дитина вже стає нещасною. За статистичними даними, лише 10% людей почуваються щасливими на своїх робочих місцях, інші ж 90% працюють не за фахом і бояться витратити час, щоб змінити роботу – піти в нікуди, вийти із зони комфорту.

Які професії зараз популярні?

Модно усе, що пов’язане з IT. Також, молоді люди досі обирають юридичні або фінансові фахи. Цього року у трійку лідерів увійшли і філологічні спеціальності – в основному іноземні мови.

Які працівники будуть цінуватися у майбутньому?

Мобільні люди — універсальні працівники, які готові сприймати інформацію і критику.

У молодіжному центрі працює молодь?

Так! Є навіть ті, хто ще вчиться у старших класах. Школярі приходять до нас волонтерами, а потім просяться організовувати щось самостійно. 31 серпня ми провели найбільшу в Україні фотосушку, встановили рекорд по кількості знімків – розмістили Контрактовій площі 780 фотографій. Один з волонтерів так надихнувся, що вирішив написати власний проєкт.

Найстаршому члену нашої команди під 50, він працює головним бухгалтером. Я вважаю, що за фінанси і повинна відповідати людина з досвідом. Інші ж – зовсім молоді.

До якого віку Ви будете ефективною на посаді керівниці КМЦ?

Справа не у роках. Це може бути і 35, і 40. Все закінчиться, як тільки я відмежую себе від клієнтів. Ніколи не кажу на молодь «ви»,  для мене є одне «ми». Мені вдасться бути ефективною директоркою лише за умови, якщо ми будемо говорити однією мовою про одні проблеми.

На що Вас надихає ця посада?

Я відчуваю себе завжди молодою! Школярі та студенти приходять та вчать нас новому. Ми не працюємо за моделлю «начальник-підлеглий». Навпаки –  постійно радимося із клієнтами та запитуємо, які події вони хотіли б відвідувати. Якщо ми будемо робити заходи тільки для себе, не цікавлячись думкою відвідувачів, то нікому не будемо потрібні, як і наші проєкти.

Моя робота надихає бути готовою до того, що хтось прийде і буде розумнішим за тебе. У сучасному світі неможливо слідкувати за всім. Студенти та учні  вміють набагато краще працювати в Instagram, Facebook. Вони приходять і кажуть – як, ти цього на вмієш? І вчать мене. Це дає сили — витрачаю енергію в роботу але і з роботи багато чого черпаю. Це повний цикл.

Розкажіть одну історію, як Ви допомогли людині, яка звернулася до центру молоді.

Усі, хто приходить у Київський молодіжний центр з ідеями та боїться їхньої реалізації, знаходять підтримку, команду та ресурс. Це змушує їх залишитися. Моя заступниця Ангеліна одна з таких – прийшла на стажування, а зараз приймає рішення, не боїться брати відповідальність та експериментувати.  До її приходу ми ніколи не працювали із антикорупційними програмами, а цієї осені разом із Національним антикорупційним бюро України проводимо захід присвячений цій темі у парку Шевченко. Не буває такого, що дитина приходить у центр та йде звідти. Сьогодні це ціла функціонуюча «підпільна секта» усіх тих, хто працює, працював або хоче працювати.

Над чим Ви зараз працюєте?

Над програмою профорієнтації. Це одна з тих тем, якими ми пишаємося і постійно хочемо розвивати. Ми не вважаємо, що нашої роботи на сьогоднішній момент достатньо для того, щоб профорієнтувати усіх молодих киян. Для того, щоб усі розуміли себе в професії та усвідомлювали важливість її вибору. Коли я йшла учитися у педагогічний, думала, що буду вчителькою, але у результаті жодного дня не працювала у школі.

А як Ви прийшли до того, чим займаєтеся зараз?

Нічого у житті не буває випадково. Якщо я скажу, що потрапила у центр абсолютно несподівано, і лишилася тут на 12 років та планую працювати ще, ніхто мені не повірить. Один мій товариш колись просто попросив підмінити його — піти послухати тренінг. Він, як голова студентської ради, не міг бути присутнім, а я, його заступниця, пішла і послухала. І так з того дня і залишилася у цій сфері. Була волонтером, потім почала розробляти власні проєкти, працювала з ВНЗ, генерувала ідеї… і головне – не лякалася братись за те, чого ще ніхто не робив.

Кожен наш проект починався із чогось маленького. Наприклад, профорієнтація – ніхто не знав, як працювати із навчальними закладами. Нас навіть не пустили, коли ми вперше прийшли до школи. Сказали, що КМЦ хоче нагрузити шкільних психологів додатковою роботою та паперами, і що їм і так достатньо тих справ, які вони виконують. Тоді ніхто не розумів, що таке профорієнтація. Деяким батькам здавалося, що ми хочемо заманити їхніх дітей у профтехнічні навчальні заходи та змусити їх бути вантажниками, слюсарями, будівельниками тощо.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ