Чому кліматичні технології мають стати найпотужнішою індустрією майбутнього

0
309
Роман Зінченко — співзасновник ГО «Greencubator»

За даними Bloomberg інвестиції у стійкий розвиток зросли з 2 трильйонів доларів у 2005 до 8,7 трильйонів у 2016. Такі темпи свідчать про народження нової індустрії, що за кілька років може стати одним із рушіїв глобальних ринків. Про це ми вирішили поспілкуватись із керівником програми Кліматичних Інноваційних Ваучерів та співзасновником Greencubator Романа Зінченка.

Цифри стосовно світових інвестиційних ринків, що їх наводить Bloomerg та інші аналітичні агенції — більш ніж переконливі. Вже на 2016 рік один із п’яти доларів інвестицій у глобальному масштабі був вкладений із врахуванням підходу стійкого розвитку. Однак, цікавість до інвестицій у стійкий розвиток не обмежується лише інвесторами. У World Investment Report 2017 Конференції ООН з торгівлі та розвитку також підкреслюється, що сталий розвиток потребує великих вкладень, і світу зараз надважливо, щоб глобальне політичне середовище сприяло цим інвестиціям. Але що насправді означає термін «стійкий розвиток» (sustainable development), і чому міжнародна спільнота так переймається його питаннями а країни та міжнародні фінансові інституції збільшують інвестиції в нього?

Стійкий – це про майбутнє сьогодні
Стійкий або сталий розвиток — термін, що описує такий сценарій розвитку суспільства, за якого він не ставить під загрозу можливість використання природних ресурсів Землі для наступних поколінь. Стійкий розвиток у наукових термінах описує принцип “Ми не успадкували Землю від наших батьків, а взяли в оренду у наших дітей”. Термін sustainable перекладається англійською як стійкий або сталий, такий, що має надійну точку опори. Однак цим значення слова не вичерпується — воно також перекладається як “завбачливий”, “дружній до довкілля” та “той, що враховує майбутні потреби” Тож під терміном «сталий розвиток» в світі розуміють на сам перед розвиток технологій, які дозволяють зменшити використання в економіці та господарстві природних ресурсів. Це їх для майбутніх поколінь, а також підвищити якість життя людей, зменшивши їх залежність від викопного палива та високих цін на нього.

До такого сталого розвитку також належать і технології, що дозволяють запобігати зміні клімату на планеті (кліматичні технології) через зменшення викидів у атмосферу парникових газів. До останніх належать, зокрема, діоксид вуглецю, водяна пара, метан, азотисті сполуки, тощо). Такі технології на сьогодні розробляються на усьому ланцюжку створення доданої вартості. Наприклад, у енергетиці зменшенню викидів парникових газів сприяють як відновлювані джерела енергії так і технології енергоефективності та електромобілі. При цьому такі технології розробляються і в Україні. І ми дуже радіємо з того, що програма Кліматичних Інноваційних Ваучерів вже сьогодні надає в цьому підтримку українським підприємцям.

Чий слід найважчий?
Приготування улюбленої для багатьох нас ранкової кави — процес із значним “вуглецевим слідом”. Cаме вирощування кави вимагає величезної кількості води, а для того щоб обробити її та привезти до споживача і врешті — зварити, спалюються значні кількості вугілля, нафти на бензину. Подібна ситуація, наприклад, із суші: рисові тераси щедро діляться із повітрям метаном (одним із парникових газів) на протязі всього циклу достигання цієї культури.

Тож, які галузі генерують найбільше викидів СО2 і які товари найбільше шкодять клімату? Один із найважчих вуглецевих слідів залишає те, що ми їмо. Звіт «Сільськогосподарські перспективи ЄС на 2017-2030 роки» зазначає, що близько 90% викидів азотистих сполук в Старому Світі припадає саме на сільське господарство. В країнах ЄС планують до 2030 року зменшити їх на 10% від показників 2008 р., одночасно збільшивши виробництво м’яса на 8%, а молока — на 23%. При цьому необхідно вирішити проблему із метаном, величезну кількість якого генерують сучасні тваринницькі ферми. Вони відповідальні за 80% азотистих сполук, що потрапляють в довкілля. Однак, головним «постачальником» парникових газів до атмосфери є енергетика, що використовує викопні види палива. Екологічний слід, звичного і вже незамінного для всіх нас кондиціонера, має не тільки енергетичну складову. Наприкінці свого життєвого циклу його треба правильно утилізувати, бо коли його просто викинути із рештою побутових відходів, то у довкілля потраплять дуже шкідливі для нього хладген та різноманітні метали, що використовуються при виробництві кондиціонерів.

Ще одна вуглецево-інтенсивна галузь — будівництво. За звичайною цегляною будівлею тягнеться потужний кліматичний слід. Щоб виробити будматеріали для неї, потрібно витратити чимало енергії, а значить спалити вугілля, що забруднює повітря, або використати ядерне паливо, яке також забруднює довкілля радіацією. Найбільше енергії з усіх будматеріалів потребує виробництво цементу, воно — одне із найбрудніших щодо кількості викидів.

До нас далеко?
Значна частина українського бізнесу все ще думає, що кліматичні загрози — це щось, що стосується багатих країн Заходу. Зрештою, більш дружнє до клімату виробництво потребує додаткових інвестицій. Однак, значно дорожчим буде пробувати не зважати на виклики, які ставлять перед нам глобальні зміни клімату та пробувати “працювати як завжди”. І це стратегія настільки ж вдала як намагання обійтися калькулятором та рахівницею замість Excel.

Потенціал кліматичних інновацій є великим в будь-якій царині економіки чи країні. Чи хтось рахував в Україні, наприклад, кліматичний слід «Укрзалізниці»? Гадаю, ні, але безперечно він у цієї гігантської компанії є дуже великим. І криється він не лише у виробництві електроенергії та вихлопах від дизельних локомотивів чи вугілля, що спалюється задля обігріву вагонів. Він є в мастилах, які потрапляють в природу, у хімічних сполуках, які використовують для підготовки та миття вагонів та в сотнях інших процесів. Кліматичні інновації дають можливість зменшити не лише шкідливий вплив на довкілля, але й кількість ресурсів, а відтак — і втрат бізнесу.

Кліматичні інновації можуть здаватись неактуальними для курортів, зокрема, таких як гірськолижний «Буковель». Їм можуть бути важливі питання енергоефективності, але на них все не закінчується. Для цього курорту і подібних до нього актуальне і життєво важливе питання адаптації до змін клімату. Адже потепління означає скорочення тривалості туристичних сезонів, довжини гірських снігових трас, зменшення глибини снігового покриву, і як наслідок — зростання видатків на снігові гармати і багато інших
речей. І все це матиме суттєвий вплив на фінансовий результат курорту.

Для рослинництва зміна клімату означає появу нехарактерних для даного регіону комах та шкідників. Через зміну клімату вони отримують здатність жити в раніше недоступних для них регіонах. Відтак — знищувати врожаї, які фермери та агрокомпанії і звикли отримувати досі. Це значить, що агробізнесу вже зараз потрібно працювати над мінімізацією ризиків від інвазивних видів. Так само як із ризиком різких змін погодніх умов, що приходять разом із змінами клімату і з такими явищами як падіння рівня падіння рівня ґрунтових вод. Все це — кліматичні ризики, до яких занадто дорого бути неготовим.

Втрати у прибутки
Прикладів того, як можна заробити або зменшити видатки водночас із впровадженням кліматичних інновацій у світі — більш ніж досить. Ось декілька прикладів з однієї з ключових для України галузей — сільського господарства.

В Україні зазвичай тваринницькі ферми зазвичай заганяють гній у великі бетоновані озера, де розмішують та насичують повітрям. Увесь цей час цей відстійник щедро ділиться метаном з атмосферою. Для цих бетонових озер потрібні значні площі землі, кошти, щоб утримувати їх в належному стані. В гіршому випадку гній просто вивозять – інколи в поля, де має «вилежатися» тривалий час перед застосуванням як добриво, а іноді такими відходами гублять ліси чи землі громади. Ефективним рішенням цієї проблеми є біогазові станції. На виході з них — біогаз та високоякісні добрива, що утворились із агресивних відходів тваринництват. При цьому біогаз можна використовувати для виробництва електроенергії чи то для власного споживання чи то для продажу за “зеленим тарифом”. А добриво можна отримувати і використовувати вже за кілька місяців. Все це — фінансово цікавіше, ніж просто займати землю під озера гною. Також, щоб не труїти корів вихлопами дизельного трактора, який розвозить взимку корма в корівнику, сільгоспвиробники вже починають думати про те, щоб замінити їх на трактори з електричним двигуном. Перехід на електродвигуни має ще один цікавий наслідок — відсутність залежності від сезонних коливань цін на пальне.

Бізнеси можуть монетизувати також боротьбу із негативними наслідками змін клімату. Так, наприклад, у Болгарії на Чорному морі почали створювати спеціальні мідієві ферми. Мідії споживають синьо-зелені водорості, концентрація яких різко збільшилась у Чорному морі через азотисті сполуки, що є відходами сільського господарства. Цим вирішується проблема із забрудненням пляжів водоростями та утворенням безкисневих зон у морі. А для підприємців — це можливість продавати мідії для приготування їжі та
компенсувати дефіцит мікроелементів в грунтах, вносячи в них перемелені мушлі мідій.

Виробники молока зацікавлені одночасно і в збереженні та розвитку рослинництва, бо це корми для худоби, і в нових ефективніших теплообмінниках для пастеризації молока. Все це зменшує кліматичний слід цього виробництва, і покращує його фінансові показники, бо зменшуються витрати на енергоносії.

Якщо сільгоспвиробники будуть ретельно збирати та переробляти відходи свого господарства на біопаливо, пелети тощо, то багато хто з них зможе створити повністю чи частково закритий виробничий цикл. Тобто перетворити підприємство на безвідходне, а також зменшити витрати на пальне. Після звичайної економії палива, наступним кроком має стати широке розповсюдження технологій точного землеробства, точної іригації (крапельний полив, система вимірювання вологості ґрунту тощо), а також комп’ютерного моделювання господарства. Адже всі досягнення українських аграріїв дуже швидко бліднуть на тлі того, що одним з найбільших сільгоспвиробників у світі є Нідерланди, територія яких дорівнює площі лише трьох-чотирьох областей України. При цьому значна частина їхніх земель колись була болотами, а їх успіх ґрунтується, насамперед, на технологіях.

Нова індустрія
В Україні сьогодні діє програма «Кліматичні Інноваційні ваучери» Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), яку фінансує Європейський Союз. Її мета — надавати безповоротне фінансування українським бізнесам для розробки та впровадження технологій, які запобігають зміні клімату. На 2017-2018 роки ця програма передбачає безповоротне фінансування українських кліматичних проектів на суму €1 млн. Бізнесу, що хоче скористатись Програмою потрібно подати свій проект на конкурс та бути готоврими самостійно профінансувати 25% його вартості. Решту — буде виділено із коштів ЄБРР. Вартість проектів може сягати від €3-4 тис. до €50 тис.

Програма «Кліматичних Інноваційних ваучерів» дає дуже цікаву синергію. Він допомагає народженню нової індустрії, а з іншого боку — знаходить неочікуваних нових гравців та інновації для кліматичної сфери. І хоча Greencubator як організація що реалізує програму Кліматичних Ваучерів, має вже 8-річний досвід у цій сфері, дві третини компаній, які отримали ваучери в перших двох хвилях, стали відкриттям для експертів що ведуть відбір проектів.

В програмі Інноваційних ваучерів чекають на проекти, які спроможні інтегрувати технології в максимальну кількість підприємств і домогосподарств, які за рахунок грантової суми могли би зробити стрибок вперед до свого ринку. Вони мають впроваджувати та популяризувати кліматичні технології, які допоможуть як запобігти змінам клімату, так і адаптуватися бізнесу до таких змін і зробити це із фінансовою вигодою.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ