Треба читати: Марині Гримич виконалося 60 років

0
319
Іменинниця власною персоною. Фото: pen.org.ua

Письменниця та видавчиня Марина Гримич сьогодні святкує 60-й день народження. Увійшовши в українську літературу на початку 2000-х, вона написала 18 романів у різних жанрах. Деякі з них в рамках колективного проєкту Люба Клименко – це частково еротичні, приправлені гумором книжки. Також пані Марина активно займається дослідницькою діяльністю та навіть має звання докторки; у коло її наукових інтересів входить антропологія простору, історія міграцій, антропологія війни та протесту та багато іншого. Але повернемося до літератури:

— Я не програмую літературний твір… Виходить спонтанно. Іноді я задумала: він зробить те-то й те-то, пишу – а він робить зовсім інше. Мовби це не я пишу, а хтось диктує. Пишу про містику, насправді ж не містична людина: вірю, що все можна пояснити. Але цей процес… Мені соромно зізнатися, однак він відбувається якось містично. Не завжди, звичайно, – коли прописуєш якусь картину, має бути холодна голова, — зізналася Гримич в інтерв’ю виданню «ЛітАкцент».

Може тому їй вдається працювати у різноманітних жанрах? Представимо три видатних романи письменниці.

 

📖 «Ти чуєш, Марго?», 2000 рік.

Цей твір – поєднання реального та інфернального. Сюжет крутиться навколо любовної історії етносоціологів-польовиків, але має велику кількість фантасмагорій. По роботі герої постійно подорожують Україною: Львів, Київ, Галичина. Ніби нічого особливого, поки дія не переходить в іншу площину – світ фантастичний названий землею Обретенною. У ньому сором’язлива Марго перетворюється на королеву жінок, проголошуючи при цьому феміністичні промови.

📖 «Варфоломієва ніч», 2002 рік.

Карикатура на пострадянську політику, уособленням якої стають вибори у провінційному містечку. Тут описаний звичний «бруд», з яким зіштовхуються усі, хто вступає у подібні війни: чорний піар, жага до влади, хабарі, підкупи та інші махінації. Головними героями стають молодий авантюрист, що претендує на посаду міського голови, та старий Варфоломій. Вони намагаються боротися політиками, у яких все уже налагоджено завдяки сумнівним схемам.

📖 «Клавка», 2019 рік.

1947 рік. Післявоєнний голод, доноси. У Спілці письменників України та літературному домі «Роліт» також не все добре. Заздрощі та ризик бути репресованим не дають творцям спокійно спати. Особливо дісталося Максиму Рильскому та Юрію Яновському, чиї твори піддалися жорсткій критиці. За усім цим спостерігає молода секретарка Клавка, яка опинилася у любовному трикутнику між працівником ЦК КП(б)У та молодим письменником.

Роман має продовження «Юра», який описує реалії української інтелігенції другої половини 1960-х, а головним героєм виступає Клавчин син. Ось тільки від кого вона народила, ми вам не скажемо.

 

Книжка — це життя й інтер’єр, це робота й відпочинок, це початок дня і його кінець, це «що купити на подарунок», це твоя релігій і твоя музика, це твій палац, де ти королева, і твоя фортеця, де ти лицар.

— Марина Гримич, «Юра», 2020 рік.

У романах «Клавка» та «Юра» вигадані персонажі існують поряд із реальними історичними особистостями. Окрім вже описаних Яновського та Рильського, у ділогії можна зустріти Василя Діденка, Григіра Тютюнника та Віля Гримича — батька письменниці, який у ті часи працював головним редактором видавництва «Молодь». Фото: chytomo.com

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ