Нам слід прагнути до того, щоб якомога більше конфліктів вирішувалося цивілізовано поза судом — Михайло Гончарук

0
257
Михайло Гончарук — адвокат, керуючий партнер Honcharuk&Partners law firm.

За останні кілька років відбулося чимало змін, які прямо вплинули на систему українського судочинства, доступ до правосуддя різних суб’єктів права тощо. Це і судова реформа, і збільшення розмірів судового збору, і введення адвокатської монополії тощо. Community поговорив про те, як все це відбивається на правах та можливостях громадян і бізнесу, і чи ускладниться доступ до правосуддя, із адвокатом, керуючим партнером Honcharuk&Partners law firm Михайлом Гончаруком.

— У 2015-2017 роках було підвищено більшість видів судового збору, також закон тепер зобов’язує платити судовий збір Державну фіскальну службу. По кому більше вдарило саме підвищення судового збору: по бізнесу, чи по податківцям?
— Дійсно, розмір судового збору збільшили, а державний і приватний сектор урівняли в обов’язку сплачувати його. На сьогодні, згідно чинного законодавства, сплачувати судовий збір мають і фіскальні органи, і платники податків. З іншого боку, зменшилося число податкових перевірок бізнесу. Збільшення ставки судового збору стало бар’єром для всіх. Тобто через чималенькі судові витрати будь-хто, подаючи позов, тепер має ретельно прорахувати свої шанси.

— Чи можна стверджувати, що в Україні збільшення судового збору стало перешкодою на шляху доступу до правосуддя?
— Така думка існує, і в багатьох питаннях це дійсно так. Збільшення розміру судового збору задумувалося як певний бар’єр для того, щоб зменшити кількість необґрунтованих або безпідставних позовів.

— Де, на Вашу думку, межа між відсіченням необґрунтованих позовів і бар’єром, який перешкоджає людині звернутись до суду?
— Це дуже складне питання. Одна й та ж річ для одного може бути серйозним бар’єром, а для іншого — ні. Проте не слід забувати, що раніше через незначний розмір судового збору у нас дійсно було дуже багато необґрунтованих позовів, які часто використовувалися як спосіб тиску, або ж для якихось процесуальних «диверсій». Все це вимагало витрати великих ресурсів і з боку держави, і з боку учасників судових процесів. Нарешті, напевно це не нормально, коли така велика кількість спорів, як у нас, вирішується в судах. Нам потрібно прагнути до того, щоб якнайбільше конфліктів вирішувалося не доходячи до суду, на адміністративному рівні, в діалозі між податківцями і платниками податків.

— Ви говорите про інститут медіації, який у нас також вже регулюється на законодавчому рівні. Але ця річ, нажаль, поки що не дуже популярна серед українців, і це стосується і бізнесу, і правників, які мають виступати в ролі медіаторів.
— Не популярно, бо ніхто не знає, що це таке, і не користувався цим раніше. Тому що у нас немає «традиції» добровільного виконання судових рішень. У нас навіть коли виходить новий закон, перше питання, яке ставиться: «Як його можна обійти?».

— Через вкрай низький відсоток виконання судових рішень, минулого року в Україні запровадили інститут приватних судових виконавців, які мають розвантажити Державну виконавчу службу. Як ви вважаєте, чи скоро ми можемо побачити тут позитивні зрушення?
— Дійсно, проблеми з виконанням судових рішень у нас колосальні. Про це неодноразово заявлялося посадовцями на різних рівнях, включаючи Європейський суд з прав людини. І в цьому сенсі реформа системи виконання судових рішень як ніколи актуальна. На мій погляд, реалізація ідеї з приватними виконавцями здатна покращити ситуацію з виконанням судових рішень. Приватні виконавці зменшать навантаження державних виконавців, отримавши до виконання частину судових рішень. Крім того, з’явиться конкуренція між виконавцями. А конкуренція це завжди добре. Говорити про ефективність в цифрах, гадаю, можна буде щонайменше через рік.

— У царині виконання судових рішень виділяється проблема рішень немайнового характеру. А саме, якщо йдеться про те, що суд зобов’язує вчинити певні дії. Ця проблема дуже яскраво відображена, наприклад, в ЖКГ, коли суд зобов’язує комунальні чи приватні ЖЕКи передати будинок в управління новоствореному ОСББ. Такі рішення часто не виконуються, і винуватець не несе ніякої відповідальності за це. Як, на Ваш погляд, можна вирішити цю проблему? Чи допоможе тут, наприклад, накладання штрафу?
— Це знову ж таки наслідок того, що у нас не звикли виконувати судові рішення. Аналогічно відбувається, коли суд зупиняє незаконне будівництво. Але я все ж таки вважаю, що у нас достатньо правової бази та можливостей щодо примусового виконання подібних рішень. Судові виконавці, у яких достатньо повноважень, спільно з правоохоронними органами цілком можуть вирішити цю проблему. Штрафи це, звичайно, добре, але, на мій погляд, вони не можуть бути панацеєю. Те ж обслуговування багатоквартирного будинку — колосальний бізнес, тому ЖЕК, що програв позов, може сплатити штраф, бо у нього є гроші, і все одно не виконувати рішення суду. Просто всі виконавці мають відкривати провадження і у разі невиконання передати відповідні матеріали до правоохоронних органів. І тут має наступати відповідальність за невиконання судового рішення.

— Але ж притягнення до кримінальної відповідальності це вже нова справа, яка може бути складнішою і тривалішою ніж та, рішення по якій треба виконати…
— Згоден, але це все одно потрібно робити. І часто справа не зрушується з місця саме через бездіяльність державного виконавця. У нас в практиці були випадки, коли у вирішенні боргових спорів ми, по суті, робили за виконавця значну частину роботи: встановлювали де боржник працює, де знаходиться його майно, досліджували, як часто він виїздить за кордон тощо. Але виконавець при цьому нічого не робив, щоб виконати рішення про стягнення боргу. Аналогічна справа із виконанням рішень Європейського суду з прав людини (ЕСПЛ), коли вони виносяться проти України. При цьому, людина витратила три-п’ять років на відновлення своїх прав. Але ж є конкретна людина, яка своїми рішеннями призвела до всього цього! У деяких країнах є механізм притягнення до відповідальності осіб, які призвели до матеріальних втрат держави. Тобто Європейський суд виносить рішення, з’ясовується який чиновник не уклав необхідний договір або не вжив якихось заходів, і виноситься рішення, за яким він має відшкодувати державі матеріальну шкоду, що була спричинена його діями чи бездіяльністю. В Україні в цьому напрямку Міністерством юстиції робляться перші кроки.

— А чи є у самого суду якісь засоби, якими він міг би стимулювати виконання свого рішення?
— В адміністративному судочинстві є так званий судовий контроль за виконанням рішення. Він призначається за клопотанням сторін справи. Наприклад, в податкових спорах, суд може накласти штраф на посадову особу, яка не виконала вимогу суду про надання інформації чи доказів до суду.

— Наприкінці минулого року в Міністерстві юстиції говорили про плани запровадити процедуру електронного арешту банківських рахунків. Як Ви вважаєте, чи будуть такі заходи корисними?
— Тут, по суті, йдеться про прискорену процедуру арешту рахунків за рішенням суду. Справа в тому, що зазвичай на виконання подібного судового рішення потрібно чимало часу. Спочатку адвокату необхідно отримати виконавчий документ, піти до Виконавчої служби, подати туди всі документи, там вже виносять постанову про відкриття виконавчого провадження, ще якийсь час пройде поки у державного судового виконавця дійдуть до цього руки, він направить в банк документи для арешту рахунку. Все це займає зазвичай не менше двох-трьох тижнів. А якщо судові рішення про арешт рахунків можна буде виконувати автоматично, тобто швидко, це було би дуже добре. Про це говорять і самі судові виконавці, бо використання електронних технологій значно пришвидшує і гарантує виконання певних судових рішень. Адже сторона спору, яка потенційно може програти, намагається заздалегідь сховати всі гроші та майно, яким вона ризикує у випадку програшу. І за ті два-три тижні, поки проходить вся процедура арешту, компанію взагалі можна обнулити, якщо це не якийсь дуже великий бізнес чи державне підприємство.

— Як ви ставитесь до введення повної адвокатської монополії, коли людину фактично змушують винаймати адвоката для представництва своїх інтересів в суді, якщо вона не може цього зробити самостійно? Адже зараз, є можливість винаймати юристів, без адвокатського посвідчення, який цілком впорається із завданням, але візьме за роботу значно менше грошей.
— Я підтримую ідею адвокатської монополії. Її належна реалізація істотно підвищить рівень правової допомоги при зверненні до суду. Адвокатське посвідчення це, насамперед, високий рівень компетенції та відповідальності, певний набір прав, які дозволяють ефективніше захищати свого клієнта.

— Чи можете Ви назвати події, які протягом останніх років змінили українську судову систему на краще?
— На мій погляд, основні зміни в судовій системі відбуваються саме зараз. Це і нові процесуальні кодекси, і запуск нового Верховного Суду, який відбувався через публічну процедуру, яка забезпечила оновлення та якісну зміну складу самого Верховного Суду. Думаю, вони стануть відчутними в найближчі кілька років. Ми вже згадували про реформу системи виконання судових рішень. На часі, подальше реформування системи адвокатури. Не варто розраховувати на швидкий ефект від цих реформ,оскільки вони є системними і надзвичайно складними. Однак, у разі їх успішного втілення, зміни в судовій системі торкнуться практично всіх сфер життя.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ