Інший – не означає поганий або як боротися з булінгом?

1
707

Людям притаманно агресивного ставитись до усього, що хоч трохи відрізняється від їх уявлення про світ. Можна сказати, що будь-яка відмінність, на думку таких людей, – не має право на існування. Дискримінація, серед якої ми живемо, бере свої початки у дитинстві, а саме – з булінгу в школі.

Булінг (від анг. to bull – переслідувати) – це агресивна поведінка, цькування однієї дитини або групи дітей щодо іншої дитини з метою приниження та залякування, що супроводжується фізичним та психологічним насиллям.

Форм булінгу існує безліч. Він може буде яскраво виражений і відкритий: фізичне насилля, погрози, образи, псування майна. Існують інші методи булінгу – повне ігнорування жертви, бойкот або ж “кібер-булінг” – коли однолітки ображають дитину у соціальних мережах своїми коментарями чи знімають принизливі відео. Водночас, перше не відміняє друге – дитині можуть об’явити бойкот і продовжувати над нею знущатися.

Причин для булінгу може бути безліч, а жертвою може стати кожен, хто не вписався у рамки колективу.

Хто в зоні ризику?

У групі ризику може опинитися будь-яка дитина, яка хоч якось відрізняється від інших. Саме цю індивідуальну особливість висміюють і атакують. Наприклад, у групі ризику перебувають люди, які мають фізичні особливості чи сором’язливий характер,діти, які показують кращі або гірші результати у навчанні, які мають іншу сексуальну орієнтацію, також представники більш високого чи низького соціально-економічного класу, національності та релігійних меншин.

З другого боку, булери – діти, які цькують інших, не до кінця усвідомлюють, яких страждань завдають. Вони часто самі є жертвами булінгу, але не з боку однолітків, а, наприклад, вдома, у спортивній секції, з боку старшокласників і таким чином просто виплескують на інших свою агресію. Булери знущаються над слабшими через те, що це дає їм змогу відчути себе крутими і бути в центрі уваги. Таким чином, вони компенсують свій комплекс меншовартості. У даному випадку варто розуміти, що булери також мають певні психологічні травми, з якими треба працювати.

Третя сторона – це спостерігачі булінгу. Стрес і депресивні стани не оминають їх, коли вони бачать, що їх друзів булять, врешті-решт, вони стають замкнутими. Тому спостерігачі стають потенційними жертвами булінгу або можуть самі стати булерами, вирішивши, що світ несправедливий і треба ставати на чиюсь сторону.

Важливо усвідомити, що булінг – процес двосторонній або, якщо враховувати спостерігачів, трьохсторонній. І якщо змінити поведінку і спосіб реакції на процес булінгу хоча б однієї зі сторін – вже буде результат.

Як розпізнати булінг?

Найчастіше діти соромляться, що стали жертвами булінгу і не хочуть про це говорити, адже звинувачують у всьому тільки себе. Варто придивитися до поведінки дитини та її настрою. Психологічні ознаки булінгу: дитина боїться і відмовляється йти в школу, у неї немає друзів, втрачає інтерес до навчання, має низьку самооцінку, має погане самопочуття і погано спить, просить додаткові кишенькові гроші (щоб відкупитись від булера).

Ще виразнішими є фізичні ознаки булінгу: зіпсований одяг, поламані іграшки, розірвані підручники та зошити, брудний рюкзак, жувальна гумка у волоссі, зламані окуляри, образи в соціальних мережах і відео знущання над жертвою.

Таким чином, треба усвідомлювати, що булінг у будь якій формі є насиллям, яке може мати великі і тяжкі наслідки – починаючи з психологічних травм, які можуть залишитись на все житті і закінчуючи самогубством. Тому важливо, щоб дитина не лишалась наодинці з цим і варто її підтримати.

Ситуація в Україні

У Всесвітній організації охорони здоров’я представили рейтинг країн з високим рівнем прояву агресії серед підлітків і Україна посідає четверте місце. На першому місці опинилася Росія, на другому – Албанія, на третьому – Білорусь.

За даними прес-служби ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН) у 2017 році 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу протягом останніх трьох місяців. 24% українських школярів зараховують себе до жертв булінгу, 48% з них нікому не розповідали про ці випадки. Також, 44% ігнорували булінг, бо боялися стати жертвою через своє втручання в ситуацію.

На сьогоднішній день ситуація з булінгом загострилась через військові конфлікти в Україні,  внаслідок чого майже 1,6 мільйона людей, у тому числі 220 тисяч дітей, стали внутрішньо переміщеними особами (ВПО).

До вищеперечислених нами особливостей дітей, які можуть потрапити до зони ризику, (фізичних, національних, сексуальних, релігійних, економічних, соціальних) у даному випадку іноді додається агресія до людей, які приїхали зі Сходу України. На жаль, таке негативне ставлення до переселенців (такі як звинувачення їх у сепаратизмі) часто є частиною політичної пропаганди, яка підтримується батьками, працівниками школи і навязується свідомо чи несвідомо дітям. Окрім цього, внутрішньо переміщені діти є більш вразливими до різних форм насильства, пов’язаного з конфліктом.

Наразі Міністерство освіти і науки працює над створенням системи запобігання булінгу. По-перше, започаткувати масову публічну кампанію, яка буде змінювати цю шкільну культуру. Саме через це у березні 2018 року до України приїздив Нік Вуйчич у знак підтримки реформи освіти і розпочав боротьбу з булінгом в українських школах. Він ділився зі школярами своїм досвідом створення здорових відносин і взаємодій з іншими учнями.

На основі цього візиту планується розробити відповідний дистанційний курс для дітей та вчителів, що міститиме рекомендації по протидії булінгу. Майбутній курс будуть впроваджувати як під час навчання в педагогічних університетах, так і на курсах підвищення кваліфікацій.
По-друге, будуть додаткові тренінги зі шкільними психологами. Важливо, щоб вчителі також вміли розпізнавати ознаки булінгу і дітей-жертв та знали, що з цим робити і як коректно надавати допомогу.

Як нам боротися з булінгом?

Важливо відмітити у процесі булінгу ще одну важливу фігуру – вчителя. Він може підтримувати психологічний тиск: ігнорувати досягнення учня і акцентувати увагу на помилках, ігнорувати дитину чи робити зауваження щодо його зовнішності, успішності. Не вмішуватись у ситуації, коли знущаються над дитиною, таке, на жаль, також трапляється. Водночас, саме вчитель може змінити ситуацію і підтримати дитину, яка зазнає цькувань і припинити напади з боку булів.

Швидка реакція дорослих повертає дітям почуття безпеки і демонструє усім, що дискримінація та насилля неприйнятні. Варто самим підтримувати дітей і звернутися за допомогою до психолога, щоб ці травми не лишалися протягом життя. У будь-якому випадку треба не просто карати дитину-агресора за вчинки, а шукати причини цих дій, які спонукали дітей до булінгу. Головне у боротьбі з булінгом – це не викликати почуття провини до того, кого булять, а дати усім усвідомити те, що ми маємо право бути різними.

Бути не таким як інші – це завжди виклик проти більшості.

І якщо у дорослому житті можна постояти за себе і довести, що ти маєш право бути таким яким ти є, то в дитячому світі це зробити набагато важче. На сьогоднішній день дуже складно уявити, що можна повністю викоренити булінг в школах, але, безумовно, треба до цього прагнути. Варто мати довірливі стосунки з дітьми, знати головні ознаки, за якими можна виявити булінг і завжди щиро підтримувати свою дитину.

#Ніна Маніта

1 коментар

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ