Фотопроект Suka Zhizn: естетика зламаного життя

0
3019

У серпні 2017-го київський анонім створив інстаграм-акаунт із сумною назвою «Сука-жизнь» та не менш сумним контентом. Хлопець фотографував безхатченків та інші незахищенні верстви населення. Спершу викладав фотографії без підпису, потім – з коротким, часто іронічним коментарем. Наприклад, під знімком двох чоловіків, що пили горілку на лавці, написав: «Відволік двох друзів від трапези. Той, що зліва, Андрюха, відсидів за крадіжку. Після того як вийшов, мама пускає додому тільки в душ і назад на вулицю. Таке життя». Зараз же зображення у профілі супроводжуються життєвими історіями героїв постів. Автор пропонує їм допомогу, паралельно спілкуючись. Він не дає бездомним грошей, але купує усе необхідне.

– В усього, що нас оточує, є своя особлива краса, – розповідає хлопець, – так і з безхатченками. Вони справжні. Виглядають так, як можуть собі дозволити. Розмовляють так, як вміють. Це сумна естетика, яку ми повинні бачити та звертати увагу.

Автор акаунту вважає свою рису бачити лише погане «суперздібністю», бо так він може звернути увагу громади на кричущі проблеми.  Зараз по декілька годин на день проводить чвалаючи по вулиці у пошуках людей, які потребують допомоги. Хлопець залишив роботу, повністю присвятивши себе проекту.  Історія кожного з героїв його публікацій повинна бути поміщена у 2200 символів, бо така політика Instagram. Майже завжди за кожним з цих невеликих матеріалів стоїть двогодинна розмова, а в основі розмови – одне зламане життя. І на рахунку проекту вже більше двохсот таких історій.

  – Це відбувається так: підходжу, вітаюся та запитую «Чи можу я вам чимось допомогти?». Найчастіше безхатченки потребують допомоги з відновлення документів. Далі за ступенем необхідності – їжа та одяг. Одного разу 82-річна бабуся, яка збирала вторсировину на смітниках, попросила купити диван. Просто пенсіонерка зі спального району.  На її сорокарічній канапі вже неможливо було спати, усюди стирчали пружини. Тоді я відхилився від звичної тематики і допоміг. Разом з підписниками зібрали гроші, купили недорогий, але новий диван. Іноді люди відмовляються від допомоги – найчастіше через те, що соромляться, не хочуть нікого обтяжувати.

Таким скромним виявився і Вова, персонаж нещодавніх публікацій. Він провів на вулиці 5 останніх років. У чоловіка серйозна травма ноги, яка бере початок з порваних зв’язок в коліні – невдало спустився на теплотрасу.   Автор «Сука-жизнь» знайомий з Вовою вже рік. Увесь цей час пропонував подарувати чоловікові спеціальні костилі, але той відмовлявся. Ходив зі старими милицями, які не підходили травмі. Хлопець купував Вові ліки та їжу. Він навіть знайшов людей, які були готові прийняти безхатченка та поновити документи. Знову відмова. Чоловік не хотів бути тягарем.

Повернувшись 2 місяці тому з відпустки, автор проекту дізнався, що Вова травмувався ще сильніше. Милиця застрягла між бетонних плит, що призвело до жорсткого падіння та травми стегна. Після цих сумних подій Вова все ж таки прийняв допомогу. На сторінці з’являлися публікації про чоловіка. Він став улюбленцем підписників. Ті прозвали його Вуді Гаррельсоном через зовнішню схожість з голлівудським актором. Завдяки підтримці аудиторії авторові вдалося поселити Вову у київський Дім милосердя. Тепер чоловік має стелю над головою. Читає детективні романи та йде на поправку – вже ходить на нових милицях по району.

Також автор закликає й читачів самостійно допомагати тим, хто цього потребує.  Наприклад, 10-го жовтня влаштував флешмоб до всесвітнього дня безхатченків. Хлопець закликав вийти на вулицю та поділитися їжею із першим зустрічним бездомним, зняти це, розмістити відео у соціальних мережах. Цим він хотів привернути увагу до проблеми навішування соціальних ярликів та наголосити,  що не всі безхатченки обов’язково алкоголіки чи наркомани.

– Люди втрачають житло через непідготовленість до сьогоднішніх реалій. Не завжди встигають за темпом життя. А той постійно зростає,  не чекаючи відстаючих, – продовжує хлопець. – Часто людей обманюють при продажі житла.  Далеко не всі особи здатні роздивитися шахрая в нечесному роботодавці. А від моменту, коли у тебе є робота і наймана квартира в чужому місті, до бездомності – всього нічого.  

Ми маємо гостру необхідність в підтримці і розвитку соціальної сфери. Але цього не відбувається. Прихистити з ночівлею в Києві може лише один заклад на вулиці Суздальській. Місця там вистачить на 120 осіб, а в столиці десятки тисяч бездомних.

У європейських країнах соціальна служба починає піклуватися про людину вже на етапі, коли та не може виплатити оренду за житло. Їй допомагають розібратися з сімейним бюджетом. В крайньому випадку, є десятки притулків і організацій, що підтримують в кризовий момент. Це все те, до чого Україні потрібно прагнути.

До ініціативи «Сука-жизнь» може приєднатися будь-хто, зробивши фінансовий внесок.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ