Де 100 років тому можна було зустріти дівчину легкої поведінки?

0
2585
У царській Росії мала місце негласна легалізація проституції. Дівчат легкої поведінки було настільки багато, що зник сенс у тому, аби якимось чином контролювати цю справу.
Київ – культурна, економічна, політична столиця України та колишня (ймовірно і нинішня) столиця проституції. Вулицями, де сьогодні гуляють сотні тисяч киян, колись блукали представниці так званої найдавнішої професії людства. Прогуляймося Києвом, у нас є шанс натрапити на привидів минулого – 100 років тому саме у цих місцях можна було отримати свою дозу кохання. Щоправда, небезкоштовного. Проте на різний гаманець і смак.

Зустрічаємось біля заводу «Арсенал». Тутешні панянки називалися «крестовськими дівчатами». Вони поводили себе достатньо скромно. Носили просте плаття і українські національні костюми. Обслуговували клієнтів тільки до другого ранкового дзвону Лаврської дзвіниці. Ледве лунав дзвін «благодатним», господиня хрестилася і виганяла гостей.

Прямуємо до Андріївської церкви. 1843 рік знаменується тим, що Микола І видає наказ, де визнає поведінку куртизанок «терпимою». З тих пір за публічними будинками і закріплюється друга назва – «будинки терпимості». І з тих же пір за Андріївським узвозом і закріплюється слава місця розпусти: на той час існувало близько 10 будинків терпимості, що були розташовані згори донизу. Найперший знаходився прямо біля церкви: і віряни чули відвідувачів борделів, і ті чули звуки служби під час зносин.

Вирушаємо до вулиці Еспланадної. Вигнані зі Святої гори куртизанки перебралися на тодішню околицю Києва, і вулиці тут же отримали нелегальне ім’я – «вулиці сирен». Тамтешні сирени, які поступово заселили Малу Васильківську, Еспланадну і частину Жилянської, дійсно вили. З вечора до ранку по тротуарах розгулювали зграї «нічних фей», співаючи своєрідні гімни власного твору.

222222

Відтак, справжній розквіт сексуальної індустрії припадає на кінець ХІХ-початок ХХ, на час, коли промислова революція вже минула, Київ перетворився на столицю розбагатілих цукрозаводчиків, зерноторгівельників і став важливим транспортним вузлом, де залізниця перетиналася з пароплавними маршрутами по Дніпру і його притоках. Про дух збоченого Києва прекрасно пише Купрін в «Ямі». Мало хто чув про знаменитий лист мешканців вулиці Ямської, у простонародді Ями, де вперше в історії Києва самі жителі просили помістити на їхні вулиці міські будинки розпусти після того, як губернатор помер на ложі кохання, і будинки розпусти у попередньому районі визнали нелегальними! І вулиця ожила. Існувала вона в атмосфері свята відносно довго.

Сідаємо на метро та їдемо до станції метро «Хрещатик». Навіть під вікнами нинішньої мерії на Хрещатику, 36 стояли повії. У 1878 році між сучасним Будинком Профспілок і Головною поштою з’явився будинок Міської Думи(нині КМДА). Це відразу привернуло сюди натовпи, а значить, і вуличних повій. Місцеві прозвали їх «думськими жінками». Вони стояли уздовж сучасного Хрещатика, Прорізної і до нинішньої мерії.

Нове життя будинки терпимості в Києві отримали під час німецької окупації. Для солдатів вермахту було створено два борделя. Один з них розміщувався на вулиці Саксаганського, 72, де зараз знаходиться шкірно-венерологічний диспансер, а другий – в колишньому Будинку піонерів за адресою Володимирський спуск, 2. Усе за правилами, за пропусками і зі щоденним медичним оглядом як дівчат, так і офіцерів. Після Другої світової війни проституція відійшла у підпілля, де знаходиться і досі.

Київ був і є столицею проституції, дивімося правді у вічі. Єдина різниця, яка присутня між ХІХ, ХХ та ХХІ століттям – епоха. Будь то царська влада, німецька окупація чи незалежна Україна, чоловіки бажають жіночих тіл та не зважають на волю жінки. І вони отримують ці тіла. За рубль, два або три, в залежності від зовнішнього вигляду дівчини та організації, що надає послуги.

#Валерія_Діденко

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ