Чому приватні виконавці мають стати буденністю, як і приватні нотаріуси

0
1318

Для країни, бізнесу та пересічних громадян виконання судових рішень в однаковій мірі є запорукою для впевненості у верховенстві права в суспільстві, а відповідно, і для того, щоб почувати себе у безпеці.

Проте в Україні виконання судових рішень, на жаль, знаходиться на такому рівні, що навіть називати його катастрофічним уже запізно. За різними даними  в минулому 2016 році частка стягнень за рішеннями суду склала лише від 2% до 5%. Тому система виконання судових рішень уже давно потребує глибокого реформування. У червні 2017 року Верховна Рада ухвалила новий Закон «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що дозволив поряд із Державною виконавчою службою створити в Україні інститут приватних виконавців, які мають значно підвищити частку виконаних судових рішень.

Історія питання

Діюча Державна виконавча служба України (ДВС) існує з 1999 року. З цього часу функція виконання рішень суду та інших органів, уповноважених на прийняття рішень, була остаточно передана до виконавчої гілки влади, а саме до Міністерства юстиції України. За 18 років становлення ДВС це міністерство змінювало її структуру, але все зводилося лише до зміни порядку слів у повних назвах відділів. Ефективність виконання рішень стрімко знижувалась.

Першочергово це пов’язано зі значним збільшенням обсягу роботи з кожним роком. Кілька попередніх років поспіль кількість виконавчих проваджень збільшується у півтора рази, а кількість державних виконавців і досі не відповідає кількості наявних виконавчих проваджень. Зараз в окремих відділах у державних виконавців є одночасно відкритими близько однієї тисячі проваджень. Тому про якусь ефективність або мінімальне дотримання формальностей у виконавчому провадженні говорити навіть не доводиться. Тотальне недофінансування та мінімальні зарплати не лишили виконавчій службі шансів на успіх.

Початок нової реформи

З 2014 року Україна взяла курс на докорінне і принципове реформування погляду на систему юстиції. Метою реформи є не просто заміна вивісок на відділах, а революційні новації. На перший погляд може здатися, що приватизація владних повноважень виглядає як вихід цілої сфери з-під контролю держави. Але тут варто придивитися уважніше.

В середині 90-х років минулого століття в Україні так само запроваджувались приватні нотаріуси поряд з державними нотаріальними конторами. Сьогодні всі ми здебільшого звертаємось саме до приватних нотаріусів. Ми не маємо сумніву в рівні їхнього професіоналізму і сміливо довіряємо навіть переоформлення прав на нерухомість. Зловживання та шахрайство з боку приватних нотаріусів стали рідкістю.

Винятково приватна система виконання рішень існує у багатьох країнах Європи, зокрема у Литві, Латвії, Естонії, Угорщині, Словенії, Словаччині, Польщі, Румунії, Франції, Молдові, Бельгії та інших. У Молдові реформа відбулась лише кілька років тому, а у Франції професія приватного виконавця існує вже не одне сторіччя. В Україні підхід до реформи був комплексний, тому часом тривалий. Нам важливо було врахувати досвід тих країн, системи яких уже еволюціонували, аби не ставати на ті самі «граблі». Також ми не могли просто одночасно звільнити всіх державних виконавців і надати їм право на приватну діяльність. Адже не кожен зміг би правильно організувати свою діяльність у зв’язку з тим, що приватна діяльність також має ознаки підприємництва.

Однозначно правильним рішенням було запровадження змішаної моделі. Такі системи є досить розповсюдженими в таких країнах заходу, як Великобританія, Болгарія, Чехія, Німеччина, Іспанія, Греція, Швейцарія та інших, а також у Грузії, Вірменії, Казахстані.

У чому полягають основні новації

Основна новація — запровадження приватних виконавців, які співіснуватимуть поряд з органами державної виконавчої служби так само, як уже багато років співіснують приватні нотаріуси з державними.

На початковому етапі, який може тривати кілька років, приватні виконавці не мають права виконувати так звані соціально чутливі рішення: про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною, рішення про виселення та вселення фізичних осіб т. ін. І одночасно держава убезпечила саму себе від несумлінного приватного виконавця, заборонивши йому виконувати рішення відносно державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, комунальних підприємств і т. ін. Приватним виконавцям заборонено виконувати рішення про стягнення великих грошових сум понад 20 млн грн. (або еквівалент в іноземній валюті) протягом першого року діяльності.

Ще однією новацією є нова Автоматизована система виконавчого провадження, яка включає в себе реєстр виконавчих проваджень, електронний архів, реєстр приватних виконавців, реєстр боржників. Єдиний реєстр боржників є новим дієвим інструментом перевірки надійності бізнес-партнерів. Перед укладанням чергової угоди тепер можна перевірити, чи не відкрито відносно контрагента виконавчі провадження, і робити висновки щодо його платоспроможності і здатності виконувати взяті зобов’язання.

Єдиний реєстр боржників знаходиться у вільному доступі та в своїй діяльності може стати в нагоді державним установам, правоохоронним органам, фінансовим установам, приватним роботодавцям та громадянам.

Також встановлено нові строки виконання рішення та врегульовано терміни вжиття конкретних заходів, що має позитивно позначитись на виконанні. Щоправда, враховуючи навантаження, яке сьогодні є в органах Державної виконавчої служби, дотримання цих строків майже неможливе. Збільшено строки пред’явлення виконавчих документів до виконання.

Чимало обговорень професійної спільноти також викликало запровадження обов’язкового авансування витрат виконавчого провадження, яке полягає в сплаті стягувачем наперед, до відкриття виконавчого провадження, грошової суми в розмірі 2% від суми стягнення (але не більше 10 мінімальних заробітних плат). А для немайнових рішень — до двох мінімальних зарплат. Ці гроші мають бути стягнені з боржника і повернуті стягувачу.

Запозичуючи закордонний досвід, автори реформи ввели норму, яка зобов’язує боржника надати декларацію про майно та доходи протягом п’яти днів з моменту відкриття провадження. Отримання такої декларації дозволяє виконавцю швидше вжити заходів щодо майна боржника, а неотримання – притягти його до відповідальності.

Введення в «гру» приватних виконавців та одночасне вдосконалення її правил неодмінно має покращити загальні показники виконуваності рішень в Україні. І за умови, якщо Міністерством юстиції не створюватимуться додаткові штучні перепони на шляху до освоєння професії, ринок може наповнитися і за кілька років досягти тої кількості фахівців, яка помножить кількісні і якісні показники, наблизивши ефективність виконання рішень в Україні до середньоєвропейського рівня.

Володимир Боеру — голова ГО «Агенція з питань виконання рішень»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ